Корупційні скандали один за одним наздоганяють політичну верхівку Франції напередодні весняної президентської кампанії.
На наступний день після “каюся, але не зупиняюся” заяви консервативного кандидата Фрасуа Фійона, який роками працевлаштовував свою сім‘ю на держслужбі, але відмовився сходити з виборчих перегонів, колишній президент Ніколя Саркозі постав перед судовим розглядом у справі щодо незаконного фінансування своєї виборчої кампанії разом з іншими однопартійцями-республіканцями.
Тим часом у багатьох французів прокинулося відчуття, що політичний клас країни м‘яко кажучи “прогнив” і потребує змін:
“Я думаю, що люди розчаровані, вони заявляли про свою моральність та чесність. Їм вже ніхто не вірить.”
“Потрібно, щоб певні речі змінилися. Ми звісно всі працюємо, всі повинні годувати сім‘ї, наші жінки також працюють, але ж не на державні кошти”.
“Всі ці випадки з Ніколя Саркозі і його командою, а тепер і з Франсуа Фійоном, дуже засмучують”.
“Я їх не розділяю. Не проти когось зокрема. Чому? Тому що усі вони, коли приходять до влади, займаються цим, чи навіть більше”.
Симптоми хвороби зрозумілі. В принципі, для чого турбуватися політикою, якщо це заздалегідь корумпована галузь. Зокрема, згідно з опитуваннями, так вважають більшість французів.
Вони також готові оновити політичний клас країни. Причина – низка корупційних скандалів у Франції, в яких фігурують політики з усіх таборів та рівнів влади.
Згідно зі “звітом Transparency International”:
https://transparency-france.org/project/indice-de-perception-de-la-corruption-2016/ щодо індексу корупції, Франція перебуває у групі “з найгіршими студентами” в ЄС. З 69 балами країна стоїть на 23-му місці зі 176 країн світу. Це краще, ніж в Італії або Румунії, але не порівняти з Німеччиною, Великою Британією чи скандинавськими країнами (лідирує у списку Данія).
Франція намагається побороти цю проблему. 2013 року, після справи екс-міністра бюджету Жерома Каюзака щодо відмиванні коштів та несплати податків, було ухвалено закон про прозорість суспільного життя і боротьбу з фінансовими злочинами.
Ось деякі положення цього документу:
“Урядовці, особи, які займають виборні посади на місцевій та державній службі, повинно служити з гідністю, чесністю і сумлінністю, а також забезпечувати, запобігати або негайно припиняти будь-який конфлікти інтересів”.
Жером Каюзак відкидав свою вину упродовж місяців, перш ніж визнати факти не задекларованих коштів на рахунках у Швейцарії та Сингапурі. В грудні минулого року його засудили до 3 років позбавлення волі та заборони балотуватися на виборах на 5 років. Його дружину також засудили до 2 років в‘язниці за податкове шахрайство.
Виграють від подібних скандалів популістські та радикальні рухи, які обіцяють зламати стару систему, особливо напередодні виборів. Зокрема – очільниця крайньоправого “Національного фронту”, “визволителька Франції”, як вона себе називає, Марін Ле Пен.
