Австралія наразі застосовує вкрай жорстку політику щодо біженців.
Заради боротьби з мережами контрабандистів і необхідності стримування мігрантів, які вдаються до ризикованої мандрівки, Канберра систематично перехоплює морські судна, що намагаються незаконно дістатися австралійського берега.
У 2010 році прем‘єр-міністр Джулія Ґіллард намагалася досягти згоди з країнами регіону, щоб уникнути трафіку людей до країни:
“Мета – гарантувати, що контрабандисти не отримували так би мовити “продукту” на продаж.
А потрапивши на човен в Австралію, іммігрант потрапляв би прямісінько до спеціального центру”.
Досі мігранти, яким вдалося завершити мандрівку, потрапляли до віддалених таборів, як-от, на острові Манус, що в Папуа Новій Гвінеї.
Проте в квітні 2016 року Верховний суд Папуа Нової Гвінеї постановив, що табір для утримання шукачів притулку на Манусі – неконституційний, зруйнувавши усю міграційну політику австралійського уряду:
“Угода була не на користь цій країні, а іншій державі”.
Манус є домом для шукачів притулку та мігрантів, головно з Афганістану, Шрі Ланки, Бангладеш, Пакистану, Іраку, Ірану. Ніхто з них не знає, скільки пробуде на острові. Понад 1600 людей очікують на рішення австралійського уряду у їхній справі:
“Ми тут наразі нелегали. Ми повинні бути в Австралії, а не в Папуа Новій Гвінеї, чому нас тримають в іншій країні?”
“Ми досі – біженці, ми потрапили сюди примусово, а не добровільно. Ми потребуємо допомоги.
Ці табори є сумнівними. В них траплялися випадки самогубств та насильства. Згідно з міжнародним правом ці люди є біженцями, проте Австралія відмовляється їх приймати.
До 1960 років Австралія надавала перевагу білим іммігрантам. І лише в те десятиліття австралійські аборигени зрівнялися в правах з рештою населення, і перестали вважатися частиною “флори і фауни” континенту.
