Мальта у ці зимові дні зустрічає міжнародний фестиваль музики бароко, який уп‘яте відкривається на цьому острові у центрі Середземного моря. Шість років тому ідею про створення фестивалю барокової музики зустріли зі скептицизмом, однак організатори все ж вирішили спробувати.
“Мені тоді сказали – яке ще бароко?! А я їм відповів – це у нашому ДНК, ми – нація бароко, воно всюди навколо нас. У нас барокова столиця, собори в усіх наших містечках – витвори епохи бароко. Єдине, що ми ніколи не робили – це не втілювали цю епоху в музику. Раніше ми згадували Баха, Вівальді, Генделя, можливо, Скарлатті... І все! Що, більше нікого немає? Тож, тепер ми знову відкриваємо для себе композиторів епохи бароко”, – каже директор фестивалю Кеннет Замміт Табона.
THE RIVAL QUEENS VIBF2017 VIVICAGENAUX SimoneKermes 18Tth of January teatrumanoel 7.30pm #valletta cappellagabetta not to be missed! pic.twitter.com/cM5n3aI6ER— VIBF2017 (VIBF2017) 5 January 2017
Честь відкривати фестиваль дісталася італійському оркестру “Concerto de’ Cavalieri” з Пізи, його називають одним найбільш динамічних і захопливих ансамблів бароко.
Диригент оркестру Марчелло Ді Ліза каже, що для барокової музики не існує часових бар‘єрів і нині вона не менш актуальна, ніж 400 років тому: “Якщо порівнювати музичні композиції епохи бароко і епохи романтизму, то барокова музика за своєю чуттєвістю набагато ближча до сучасності. Бо в епоху бароко змінилися життєві та естетичні цінності – люди почали насолоджуватися кращим життям, захоплюватися ним. Все це передавалося через музику, яка і тепер лунає доволі сучасно”.
Барокова музика, як правило, асоціюється з аристократією – королями або духовенством. Але у XVIII столітті цей стиль став популярним серед усіх прошарків суспільства завдяки французькому ляльковому театру. Одна з таким вистав була представлена і на фестивалі у Валетті. Над сценою, ляльками і всіма костюмами працювала пара з Чехії – Петр Ржезач і Катя Ржезачова.
“Наша вистава як “Маппет-шоу” того часу, бо ми висміюємо композиторів, їхні твори і також все театральне, музичне, мистецьке життя тогочасного Парижа. Про все це згадано у спектаклі, у ньому ми висміюємо абсолютно все. Це традиція XVIII і XVIII століть – грати старих жінок, не чоловіків, а саме – жінок, висміювати їх. Це було часто у творчості Мольєра – він висміював старих або дуже вибагливих жінок.”, – розповідає Жан-Філіп Деверуссо, актор і арт-директор вистави.
Це традиція XVIII і XVIII століть – грати старих жінок, не чоловіків, а саме – жінок, висміювати їх. Це було часто у творчості Мольєра – він висміював старих або дуже вибагливих жінок.
Французький ансамбль “Correspondances” виступав у надзвичайно красивому соборі епохи бароко з гімном Європейської мовної спілки. Собор святого Іоанна був побудований лицарями-госпітальєрами у XVI столітті.
Диригент ансамблю Себастьєн Досе говорить, що мета музики бароко – розважити аудиторію: “Треба розуміти не тільки саму партитуру, а й історичний контекст,
