Останні хвилини життя диктатора – із зашморгом на шиї. 30 грудня 2006 року іракське телебачення востаннє показувало 69-річного Саддама Хусейна, який залізною рукою керував країною майже чверть століття.
Через 3 роки після повалення його режиму у 2003-му спеціальним судом в Іраку екс-президента було засуджено до смертної кари і повішено на військовій базі Camp Justice. Одним з інкримінованих йому злочинів було вбивство понад 5 тисяч курдів у місті Халабджа у 1988 р. внаслідок наймасштабнішого у новітній історії застосування хімічної зброї.
Який вплив мала ця подія на іракське суспільство, яке сам режим Хусейна завжди називав згуртованим довкола лідера?
“Я не можу стверджувати, що сам факт страти став причиною того, наскільки вразливим є сьогодні суспільство з точки зору безпеки і політичної стабільності, – каже фахівець з проблем тероризму, авторка низки книжок про новітню історію Іраку Лоретта Наполеоні. – Гадаю, навіть якби Саддама не стратили, ситуація була би приблизно такою ж.”
Тоді, 10 років тому, родичі і близькі жертв режиму Саддама Хусейна, а також представники шиїтської більшості країни відверто святкували смерть того, кого вони називали “кривавим диктатором”.
Але невдовзі почали поширюватися і протести релігійних меншин – насамперед сунітів, а це приблизно чверть населення країни, представником яких був і сам Саддам. Опинившись на узбіччі у “новому Іраку”, найбільш радикалізовані, насамперед з числа колишніх військових, стали ядром ІДІЛ.
Лоретта Наполеоні, фахівець з питань тероризму і безпеки:
“Я також вважаю, що значна частина мешканців так званого сунітського трикутника – між Багдадом, Тікритом і Рамаді, – який атакують підрозділи курдів, озброєні загони шиїтів і турецьке військо, більш прихильно ставляться до так званої “Ісламської держави”, аніж це було раніше”.
Великі надії покладалися на колишнього прем‘єр-міністра Іраку Нурі аль-Малікі, який очолював уряд з 2006 до 2014 року. Він обіцяв забезпечити рівність для усіх релігійних громад в країні, домогтися економічного зростання і викорінити корупцію. Але саме за цим показником країна скотилася на 161 місце у світі за даними Transparency International. Не дивно, що багато хто з ностальгією згадує добу Саддама.
“Чимало людей у сьогоднішньому Іраку згадують стабільність в країні за часів режиму Саддама Хусейна у порівнянні з тим хаосом, що панує в країні зараз. Але це зовсім не означає, що в Іраку не може бути кращого уряду, чи не можна створити кращу систему врядування. І це зовсім не означає, що Ірак став символом провалу спроб розбудувати справжню демократію,” – каже Лоретта Наполеоні, хоча й визнає, що досвід останніх 10 років був здебільшого негативним.
Уряд сподівається, що відносну безпеку вдасться гарантувати після остаточного взяття Мосула – останньої ключової твердині ІДІЛ в Іраку, а от чи вдасться відновити бодай удаваний міжконфесійний і міжетнічний мир доби Саддама Хусейна – покаже лише час.
