Як буде реагувати тіло, коли людину примушують рухатися або ж, навпаки, не дозволяють?
Хореографічна композиція “Displacement”, яку створив сирієць Місхаль Альсгаєр, розповідає про різницю між стабільним, вкоріненим життям та існуванням перекотиполя, біженця, який шукає притулку у вигнанні.
Місхаль вчився балетному мистецтву в Дамаску та Монпельє, куди він переїхав, рятуючись від війни, 6 років тому.
Як хореографа, його особливо цікавить вплив соціальних та політичних обставин життя на традиційні форми фольклорного мистецтва:
“Я відштовхувався від рухів традиційних сирійських танців, але у контексті реалій, коли людині доводиться втікати від небезпеки, рятувати себе та своїх рідних. Ти залишаєш знайомі місця, набуваєш нову ідентичність”.
У його композиції багато рухів, які передають трагічний стан людини. Традиційне мереживо сирійських танців рветься на окремі клаптики, набуває іншого звучання.
Думка про іміграцію, про батьків, які залишаються, розуміння того, що дороги назад немає... “Displacement” – то не лише композиція про війну у Сирії, але дослідження можливостей людини опиратися зовнішньому тиску обставин, дослідження сирійської культури та фольклору.
Знову Місхаль Альсгаєр:
“Для мене головними були дві речі. Танок – то традиційний народний танець депке, який виконують чоловіки, взявшися за руки. Тобто, увага прикута насамперед до ніг. Але руки також надзвичайно важливі. Адже вони можуть запрошувати людину до спілкування, або відштовхувати її, аби зупинити насильство. Тому я намагався окремо створити рухи для рук.”
У листопаді композицію “Displacement” можна побачити на фестивалі у Братиславі, а пізніше – у Парижі, Осло та в Лондоні.
