В 2014 році, коли бойовики ІДІЛ з блискавичною швидкістю захопили значні території в Іраку та Сирії, їм дістався один дуже ласий шмат, друге найбільше місто Іраку – Мосул, зі значними запасами нафти.
Саме тут духовний лідер ісламістів ІДІЛ Абу Бакр аль-Багдаді проголосив створення халіфату “Ісламська держава”. Відтак Мосул перетворився на столицю самопроголошеного квазі державного утворення.
Нині, коли іракська армія пішла у наступ, втрата Мосула для ісламістів означала б перш за все ідеологічну поразку.
Мосул заторкає інтереси кількох ключових акторів, що беруть участь у звільненні Іраку. Для них падіння ІДІЛ на півночі країни є вирішальним фактором. Кому вдасться захопити Мосул, той матиме вирішальний вплив на політичне майбутнє в країні та владні повноваження. Головні з них це – іракська армія та курдські загони “пешмерга”. Ще є суніти, котрих підтримує Туреччина. А також – західна коаліція.
На сьогодні Мосул досі контролюють бойовики ІДІЛ. Проте він з усіх боків оточений курдською пешмергою, іракськими військовими, а також шиїтськими загонами, які надіслав Іран, турками, західною коаліцією. Усього 4500 джихадистів проти 50-тисячного супротивника.
Завдання іракського уряду – не лише відібрати Мосул в джихадистів, але й переконати сунітів в місті, що їм нічого не загрожує. Адже почасти їх звинувачують у підтримці ІДІЛ. Прем‘єр-міністр Іраку добре усвідомлює цю дилему:
“Дасть Бог, ми незабаром об‘єднаємося на землі Мосула, щоб відсвяткувати його звільнення. Ми відбудуємо провінцію з допомогою всіх сект і релігій, як єдине ціле.”
Шиїтським ополченцям, що долучилися до облоги Мосула, наказали при вступі в місто уникати розправи над сунітським населенням.
Пешмерга, курдські повстанці, що одразу вишли на лінію фронту проти ІДІЛ, також мріють про зміцнення та розширення іракського Курдистану.
Проте саме цього намагається уникнути президент Туреччини, де курдські бойові формування прирівняні до терористів. До того ж Мосул для турків є історичним бастіоном, адже свого часу місто було частиною Османської імперії, до британської анексії:
“Ми хочемо бути присутніми там, де необхідно захищати свободу та майбутнє. Наразі таким місцем є Мосул. Тож ми забезпечимо там нашу присутність”.
Нарешті поза політичною боротьбою у Мосулі назріла справжня гуманітарна катастрофа для цивільних. Для її вирішення ключовим акторам таки доведеться об‘єднати зусилля.
