Ніколае Чаушеску колись керував Румунією залізною правицею, і його час при владі, здавалося, не скінчиться ніколи. Культ особи, маніпуляції з західними кредитами, репресивний стиль правління, чи не найжорстокіший в усьому Варшавському блоці, поступово призвели до того, що румунам урвався терпець.
Більшість населення жила у злиднях, тоді як Чаушеску та його дружина оточили себе небаченою розкішшю у країні, біднішою за яку в Європі була тільки Албанія.
25 років тому, 16 грудня 1989 року мешканці міста Тімішоара виступили з протестом проти арешту священника, який захищав угорську меншину.
З місцевого протесту акція швидко переросла у загальнонаціональну. Тисячі демонстрантів зібралися під ЦК компартії Румунії у Бухаресті. Революцію вже неможливо було спинити.
Чаушеску спочатку називав своїх критиків зрадниками, потім разом з дружиною Єленою втік зі столиці у вертольоті, але його перехопили військові, що на тому етапі припинили йому підпорядковуватися.
У результаті короткого судового процесу над подружжям їх визнали винними у геноциді і саботажі румунської економіки. Покаранням стала страта.
Ніколае та Єлену Чаушеску розстріляли 25 грудня 1989 року.
Пізніше багато хто критикував блискавичні темпи суду над Чаушеску, мовляв, це слід було зробити у демократичніший спосіб. Ніколае і Єлена були останніми двома людьми, яким винесли смертний вирок у Румунії перед тим, як 1990 року найвищу міру покарання скасували.
