Ахмет на власні очі бачив, як загинули його однокласники. Хлопцю пощастило залишитись у живих, але пешаварська трагедія ще довго буде стояти перед його очима. Школяр розповів про події того жахливого дня:
“Учнів, які були у школі, неначе заціпило. Ті, що сиділи в актовій залі, опинились у пастці через тисняву. Я бачив своїх товаришів, що лежали на землі, потрапивши під кулі, і благали про допомогу. Скрізь лежить взуття, зошити... Ніхто не думав про те, щоб забрати свої речі. Вони все залишили і рятували свої життя”.
Андліб Афтаб викладає у школі, на яку здійснили атаку таліби. В одному з класів вчився її старший син. Хлопець загинув. Чоловік Андліб і її молодший син марно намагаються розрадити матір у розпачі:
“Коли я прийшла до військової лікарні, то знайшла там чимало своїх колег. Лікарі попросили мене опізнати загиблих співробітників школи. Вони не знали, що я втратила свого хлопчика і шукала його...”.
На момент теракту у пешаварській школі для дітей військових були присутні 1100 людей. 960 вдалося врятуватися, але за словами медиків майже усі свідки трагедії отримали важку психологічну травму.
