Світ зацікавився нею і полюбив її у 1976 році. Тоді 14-річна румунка стала першою гімнасткою за історію Олімпійських ігор, яка отримала оцінку “10”. Пізніше на перші шпальти газет дівчину повернула не така весела тема — втеча до Сполучених Штатів від жорстокого режиму Ніколае Чаушеску.
Надя Команечі народилась у Румунії у 1961 році
Вона стала відомою після свого виступу на Олімпіаді 1976-го року у Монреалі, коли стала першою гімнасткою за історію змагань, що отримала “десятку“i
З Олімпіади-76 Команечі поїхала з сімома “десяками”, трьома золотими медалями, однією срібною і однією бронзовою
На Олімпіаді у Москві у 1980 році Команечі виграла 2 золоті і 2 срібні медалі
Спортсменка офіційно завершила кар‘єру у 1984 році
У 1989 році вона виїхала до Сполучених Штатів, де нині живе з чоловіком і сином
Надя Команечі — гостя “Глобальної розмови”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Ви були на вершині у 1976 році. Ви досі — світова знаменитість. Чому Ви викликаєте у людей інтерес?”
Надя Команечі:
“Не знаю... Можливо, тому що я не зникла. Я взяла участь в Олімпіадах 1976-го і 1980-го року... Потім брала участь у показових виступах впродовж років... Пізніше офіційно припинила кар‘єру, але залишилась у світі гімнастики”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Що більше вплинуло на формування Вас як особистості — гімнастика або особливості історичної епохи за якої Ви жили — комунізм, а потім падіння режиму? Що вплинуло більше?”
Надя Команечі:
“Все потрошку. Звісно, почалося все з Олімпіад. Почалося з того, що люди не знали, хто така Надя і не могли знайти Румунію на мапі. Потім всім стало цікаво. Мені було 14 з половиною років. Люди намагались зрозуміти, чому ж я така успішна. Минув певний час. У 1989 році відбулась революція. Я залишила країну незадовго до неї. У той момент навіть гадки не мала, що вона відбудеться...”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Ви згадуєте про ці революційні події сьогодні? Відчуваєте до них певний зв‘язок?”
Надя Команечі:
“Це частина нашої історії. Я не думаю про це кожен день. Минуло чимало років з того часу... Водночас, здається, що це було зовсім недавно. Можливо, тому що я буваю у Румунії шість разів на рік. У мене там багато проектів”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Ви почуваєтесь румункою чи американкою?”
Надя Команечі:
“Румункою, звичайно. Румункою, яку прийняли Сполучені Штати”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Цікаво те, що Вашого тренера Бела Каролі і його дружину Марту критикували за те, що вони влаштовували Вам дуже виснажливий режим. Це так?”
Надя Команечі:
“Ні, я б це так не назвала. Навпаки, я могла робити навіть більше того, що вони від мене вимагали. Знаєте, коли, наприклад, Бела казав мені, “сьогодні ми зробимо по п‘ять заходів на колоді”, я робила сім. Я могла робити більше, ніж він просив. Я не проти наполегливої роботи. Я не скаржуся, коли багато тренуюсь. Щоб досягнути бажаного рівня потрібно дуже багато працювати. Я не шукаю легких шляхів і пишаюсь цим”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“На Олімпіаді у 1976-му Ви отримали сім “десяток”. Ми усі знаємо цю історію. Раніше ніхто і не міг уявити, що табло може показати “десятку”. Що Ви подумали, коли побачили оцінки?”
Надя Команечі:
“Я завжди кажу, що не дивлюсь на табло, тому що сама відчуваю, як впоралась. У той момент я відчувала, що впоралась дуже добре, до того ж додала трошки більше від себе. Я зробила все, як інші, просто додала амплітуди. Дівчина, що виступала переді мною, отримала 9,95. Оскільки я зробила те саме, але з більшою амплітудою, не було іншого вибору, окрім як поставити мені “10”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“До Вас колись підходили і пропонували допінг?”
Надя Команечі:
“Тоді я нічого про це не знала. Дізналась вже пізніше на прикладах інших видів спорту. Гімнастика — тендітний вид спорту. Нам не потрібно мішки тягати”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Ваша слава, зокрема Ваш тріумф у 1976-му році, привернув увагу світу до Румунії і до режиму Чаушеску. Що Ви про це думаєте? Ви усвідомлювали, що відбувалось у Румунії у той момент?”
Надя Команечі:
“Ні, не зовсім. У 1984 я офіційно завершила свою кар‘єру, хоча не залишила світ гімнастики. Я була тренером, кілька років працювала у федерації. Я не усвідомлювала, що відбувалось”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Ви були скарбом, який представляв країну у складній ситуації, Ви були скарбом диктатора. Якщо Ви не усвідомлювали цього тоді, то як від цього почуваєтесь зараз? Є дискомфорт?”
Надя Команечі:
“Не знаю, чи я дійсно була скарбом. Я була відомою людиною завдяки моїм спортивним досягненням. Знаєте, коли живеш у комуністичній країні, то намагаєшся зробити своє життя ліпшим. Я розуміла, що не мати можливості залишити країну, — це було не зовсім правильно. Я була членом олімпійського комітету впродовж кількох років, і мене часто запрошували на різні зустрічі, події, а я не могла виїхати з Румунії. Мені не було у кого запитати, чому мені не дозволяють виїхати. Я розуміла, що з часом захочу поїхати геть”.
Євроньюз, Ізабель Кумар:
“Так, як це зробили Ваш тренер Бела Каролі і його дружина у 19
