Ніколає Чаушеску, який керував Румунією в соціалістичний період, стверджував: румуни, німці, угорці та представники інших національностей живуть і працюють тут пліч-о-пліч протягом століть...
Після Другої світової війни німців, предки яких осіли в Румунії 800 років тому, не виселили з країни, і в середині 1960-х років їх налічувалось 350 тисяч.
Вольфґанґ Шпіндлер, Євроньюз:
“Чи знаєте ви, що Румунія продала майже 250 тисяч етнічних німців до Німеччини? Таємна угода між румунським та німецьким урядами відкрила для цього можливість. Про торгівлю людьми в часи холодної війни розповідається у цьому документальному фільмі, знятому в Румунії”.
Все почалося наприкінці 1960-х років, коли румунська економіка зазнала колапсу. Канцлер ФРН Віллі Бранд (а згодом Гельмут Шмідт) та міністр закордонних справ Ганс-Дітріх Геншер надали масивну фінансову допомогу Румунії в обмін на дозвіл румунським німцям виїхати з країни, якщо вони того бажають. Ця операція, організована румунськими спецслужбами “Секурітате”, тривалий час залишалась невідомою.
Продюсер стрічки Александру Соломон пояснює, яким чином з‘ясувалася таємниця:
“Кілька років тому вийшов друком товстий том у майже тисячу сторінок, підготовлений істориками та дослідниками, які працювали в архівах “Секурітате” і мали доступ до документів, пов‘язаних із переговорами”.
Мільйони і мільйони німецьких марок було заплачено Румунії в обмін на дозвіл румунським німцям емігрувати до ФРН.
Гайнц Ґюнтер Гюш перевозив до Румунії гроші у сумці дипкур‘єра.
“Це була платня за свободу. Я не знаю в історії жодного прецеденту. Цей акт не має паралелі: як в плані наслідків, так і обсягу”, – розповідає він.
“Процес відкриття архівів – завжди болісний, і, на мою думку, стосується не тільки політичних справ, але й життя людей, що їх вони заторкнули. Можете називати це минулим чи нещодавнім минулим, але проте насправді йдеться про сьогодення, адже це щось, із чим ми живемо дотепер”, – каже Александру Соломон.
Карл Ган виїхав з Румунії наприкінці 1970-х, за це було заплачено близько 10 тисяч німецьких марок.
Проте згодом румунська сторона подвоїла ціну: німецький уряд платив, як і раніше, але тепер ще й румунські німці, які бажали виїхати, повинні були платити за те, щоб отримати паспорт.
Еріка Лазар виїхала з Румунії у 1983-му, її свобода обійшлася в понад 47 тисяч марок.
“Ця історія є універсальною для Європи і сьогодні, в 2014-му році. Якщо ви водночас – німець і румун, чия родина мешкає у Трансильванії протягом століть, ви запитуєте себе: що було б, якби, через історичний контекст чи історичні труднощі, одного дня вам довелося виїхати з країни? – міркує далі Александру Соломон. – На мою думку, ця історія, в той чи інший спосіб, заторкує різні національні спільноти по цілій Європі, які зазнали масової еміграції. Адже тут саме йдеться про масову еміграцію – одну з останніх масових еміграцій у Європі, про яку нам відомо”.
Документальну стрічку покажуть на різних фестивалях документальних фільмів, а наприкінці року вона вийде на телебаченні.
