У Мозамбіку одночасно обирають президента, парламент, а також місцеві органи влади. Керівна партія “Фронт звільнення Мозамбіку”, відома як “Фрелімо”, перебувала при владі з часу здобуття країною незалежності від Португалії у 1975 році. На виборах, за даними соціологів, у спину їй дихає Мозамбікський національний спротив “Ренамо”.
Упродовж 16 років між цими силами точилася кровопролитна громадянська війна, що забрала близько мільйона життів. У 1992 році було укладено мирну угоду, і відтоді Мозамбік став на шлях розвитку. Нині економіка країни за темпами зростання посідає перше місце в Африці. Передовсім, завдяки газовим ресурсам, що за обсягом посідають 4 місце в світі, поступаючись лише Росії, Ірану та Катару.
Боротьба за крісло президента розгорнулася між висуванцями від “Фрелімо” та “Ренамо”. Першу політсилу представляє колишній міністр оборони Філіпе Ньюсі. Його суперник Афонсу Длакама називає себе “кандидатом бідних”. Попри багатство природних надр, майже половина населення Мозамбіку й далі живе на один долар на день.
Якщо жоден з політиків не набере понад 50% голосів, то в країні відбудеться другий тур виборів.
