1997 року Гонконг перестав бути британською колонією і відійшов до КНР на правах спеціального адміністративного району. В Гонконгу було застосовано модель “Однієї країни, двох систем”, яку вигадав китайський реформатор Ден Сяопін. Вона передбачає контроль над законодавством, поліцією, грошовою системою, митами та міграційною політикою, а також – представництво в міжнародних організаціях і заходах для виокремлених територій Китаю (Макао, Тайвань, Гонконг). В той же час на решті територій країни зберігається централізована політична система.
Гонконг є міжнародним фінансовим центром, важливим китайським експортером. Пекін гарантував Гонконгу широку автономію до 2047 року, згідно з китайсько-британським договором.
Як демократичну зміну, китайський уряд презентував Гонконгу зміни до виборчого законодавства, зокрема прямі вибори очільника регіону у 2017 році. Утім, самих гонконгців такі поступки не влаштовують, адже вибір кандидатів все одно залишається за Пекіном. З вимогами демократичного і відкритого виборчого процесу десятки тисяч людей вийшли на демонстрації. Від вихідних вони блокують урядовий та ділові квартали міста. Розпочали акцію спротиву місцеві студенти, що отаборилися в діловому кварталі. Не обійшлося без сутичок з поліцією, в яких постраждали півсотні людей. Основоположником демократичного руху в Гонконгу стала спільнота “Occupy Central with Love and Peace”:
“Майбутнє демократичного руху в Гонконгу – це дуже важливе питання, особливо після цього масштабного народного протесту. найбільшого в історії Гонконгу. Усі учасники демонстрацій про це задумуються. Але ми упевнені в одному – ми не здамося у боротьбі за демократичний Гонконг”, – розповів один з лідерів руху.
Наразі Пекін вирішив не займати протестувальників, місцева влада закликає людей розійтися. Уряд також посилив цензуру в інтернеті. Утім, якою буде кінцева реакція китайської влади на це повстання, найбільше з часів Тяньаньменьської революції, поки невідомо.
